30 травня 2025 року відбувся Перший Всеукраїнський форум працівників судів – захід, організований працівниками апаратів судів. Він став платформою для діалогу між судовими адміністраторами та ключовими стейкходерами у сфері правосуддя.
Відкрила захід Наталя Король, голова Всеукраїнської асоціації працівників судів, керівниця апарату Вінницького апеляційного суду. Вона наголосила, що цей форум є історичною подією: «Це не просто захід для Асоціації, не просто захід для мене. Це наша мрія, яка сьогодні стає реальністю. Ми дуже мріяли про єдину платформу, де кожен працівник апарату суду зможе висловити свою думку і її буде почуто, де кожен з нас отримає підтримку та натхнення, бо без них ніяк. Я дякую кожному, хто знайшов сили, час і приєдналися до участі в Форумі».
Також із вітальними словами до учасників звернувся Володимир Чабан, керівник компоненту «Судова реформа» Проєкту ЄС «Право-Justice». Він пригадав, як створювалася Асоціація, якою була ініціативна група та її прагнення об’єднати працівників апаратів судів в єдину спільноту, аби робити суди людиноорієнтованими, зручними, цифровізованими та спільно шукати рішення для викликів, з якими стикаються судові адміністратори. Володимир подякував Асоціації за продовження реалізації ініціативи «Модельні суди», яку розпочав Проєкт ЄС «Право-Justice» і пізніше, передав інстутиційне управління Всеукраїнській асоціації працівників судів».
Судове адміністрування — це серце правосуддя
Розпочали подію з ключового виступу судді Конституційного Суду України Віктора Городовенка. Він відкрив свій виступ зі слів вдячності до працівників апаратів судів, наголошуючи: «саме від вашої щоденної, часто непомітної роботи залежить, чи буде здійснено правосуддя в країні. У складних умовах війни, з обмеженими ресурсами, саме ви забезпечуєте безперервне функціонування судової системи — і не просто формальне, а змістовне, орієнтоване на результат».
У своїй промові Віктор Валентинович повернувся до витоків формування поняття судового адміністрування в Україні. Згадав, як наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років, вперше почали з’являтися ідеї, що суд не лише ухвалює рішення, а є інституцією, яка має працювати ефективно, прозоро й зручно для людей. І якщо раніше адміністративний персонал суду сприймали лише як допоміжну ланку, сьогодні вже ні в кого не виникає сумнівів: без сильного, мотивованого і компетентного апарату — суд не функціонує.
Він наголосив, що судове адміністрування — це не лише працівники канцелярії, а й діяльність усіх, хто забезпечує функціонування судової влади — органів суддівського врядування, самоврядування, Державної судової адміністрації, Національної школи суддів. Але саме працівники апаратів судів, за словами судді, є «осердям» цієї системи — тими, хто щодня на своїх робочих місцях робить правосуддя можливим.
У виступі пролунала і низка важливих меседжів про людський ресурс. Віктор Городовенко відзначив недостатній рівень матеріального забезпечення, брак уваги з боку держави до людей, які забезпечують функціонування судів. При цьому саме вони — ті, хто роками залишається в системі, іноді приходячи до неї після школи чи університету, і з роками стаючи її основою. «Коли з колективу йде працівник апарату суду — це завжди біда. Ми тримаємо їх руками, не хочемо відпускати», — зізнався суддя.
Окрему увагу спікер приділив розвитку ініціативи «Модельні суди» — від перших експериментів у 90-х роках до сучасного перезапуску цієї концепції, яка сьогодні наповнюється новим змістом. Він поділився особистими спогадами про те, як у 2000 році в Україну вперше привезли звукозаписувальні пристрої для судових засідань, як разом із працівниками апаратів створювали перші адаптовані інструкції. І наголосив: «Тільки працівники апаратів судів знають, як насправді має працювати система, бо саме вони щодня мають справу з кожним її документом і процесом».
Своє звернення він завершив нагадуванням, що судова система — це не тільки інституції. Це — люди. А довіра до правосуддя починається з довіри до тих, хто щодня працює заради нього — часто в тіні, але завжди в центрі подій.
Перша панельна дискусія Форуму присвячена обговоренню викликів судового адміністрування в судах загальної юрисдикції та пошуку рішень для їх подолання. Модерували її Алла Шевченко, членкиня Правління Всеукраїнської асоціації працівників судів, керівниця апарату Зарічного районного суду м. Суми, та Богдан Крикливенко, член Правління Всеукраїнської асоціації працівників судів, керівник апарату Вищого антикорупційного суду.
«Ми живемо в реальності, де апарат суду — на межі зносу, але продовжує тримати систему», — наголосила Алла Шевченко.
Модераторка представила узагальнені результати опитування працівників судів щодо найгостріших проблем, із якими вони стикаються щоденно. Серед ключових викликів: кадровий голод, надмірне навантаження та критично низький рівень заробітної плати. Особливо тривожить ситуація, коли через нестачу суддів судові засідання переносяться на кілька місяців, і люди втрачають надію на вчасний розгляд своїх справ.
Проблема кадрового голоду охоплює не лише суддівський корпус, а й апарати судів. Досвідчені працівники звільняються, а нові іноді йдуть у перший день роботи через колосальне навантаження і відсутність мотивації. В регіонах, особливо у прифронтових зонах, бракує навіть кандидатів із юридичною освітою, однак закон не дозволяє тимчасово брати на роботу бакалаврів або осіб з іншою освітою.
Спікерка також підняла важливі питання, пов’язані з війною: відсутність бомбосховищ у судах, неможливість евакуації архівів через їх обсяг, потреба в цифровізації архівних справ, і складнощі з працевлаштуванням помічників суддів на вакантні посади без наявного судді.
Серйозною є й проблема відсутності психологічної підтримки працівників апаратів. Постійні повітряні тривоги, стрес, емоційне вигорання – усе це відбувається без жодної компенсації чи системної допомоги. Виступ Алли Шевченко став потужним голосом системи, яка працює в умовах надзвичайного навантаження, але потребує державного визнання й реальної підтримки.
Заступниця Голови Вищої ради правосуддя Оксана Кваша наголосила, що Рада не лише обізнана з проблемами апаратів судів, а й системно порушує це питання перед урядом. Зокрема, у 2024 та 2025 роках ВРП зверталася до Кабміну та Мінфіну з вимогою збільшити фінансування для судової системи, зокрема — для оплати праці персоналу та покращення умов роботи.
Вона також зосередилася на проблемі нереалістичних строків розгляду справ у судах, що часто стають предметом скарг громадян і дисциплінарних проваджень. Водночас пані Оксана зауважила: «У ситуаціях, коли працівники судів працюють у надскладних умовах, із браком кадрів і перевантаженням, важливо діяти не формально, а з розумінням і врахуванням контексту».
Окремо вона підкреслила важливу роль помічників суддів і запропонувала враховувати тривалий стаж їхньої роботи під час конкурсних процедур. Без якісного та мотивованого апарату, зазначила заступниця Голови ВРП, неможливо говорити про належне здійснення правосуддя.
Про важливу, але часто непомітну роль апаратів судів у функціонуванні системи правосуддя наголосив у своєму виступі заступник голови Комітету Верховної Ради з питань правової політики Павло Павліш. Він підкреслив, що саме з канцелярії для громадян починається контакт із судом, і працівники апарату — це «невидимий фронт», без якого неможливо уявити реальну роботу правосуддя.
Пан Павло запевнив, що парламентський Комітет з питань правової політики не ігнорує проблеми апарату судів, зокрема — низький рівень оплати праці. Він нагадав про ухвалення законопроєкту №8222, який має дати змогу підвищити зарплати працівникам судів усіх рівнів. Також Комітет підтримує ідею запровадження додаткових стимулів для тих, хто працює в прифронтових і деокупованих регіонах — там, де умови надзвичайно складні як фізично, так і психологічно (ред. – законопроєкт №8222 підписаний Президентом 4 травня 2025 року).
Окремо спікер зупинився на ризиках, повʼязаних із кадровою кризою. Зокрема, він зазначив, що після завершення конкурсів до апеляційних судів ще більше вакантних місць з’явиться у судах першої інстанції. Частину цих посад потенційно можуть обійняти помічники суддів — Павліш висловив переконання, що саме вони є найкраще підготовленими кандидатами. Водночас, за його словами, вже зараз необхідно думати, хто замінить цих фахівців, і як залучати нових людей до системи.
Він також звернув увагу на необхідність вироблення механізмів швидкого реагування на виклики — наприклад, шляхом розширення штатів апаратів судів або прискорення процедур відрядження й добору кадрів. «Ми готові бути надійним плечем для судової системи», — підсумував Павліш.
Ольга Булка, заступниця Голови Державної судової адміністрації України, під час свого виступу зосередила увагу на ключових викликах, які наразі стоять перед апаратами судів, та кроках, які ДСА вживає для їх вирішення. Вона наголосила, що більшість озвучених проблем працівниками судів — це саме сфера відповідальності ДСА: від нестачі фінансування до кадрового забезпечення. Було зазначено, що роками фінансування судової системи покривало лише 51–70% від реальних потреб. Значна частина бюджету спрямовується на заробітні плати, однак у 2024 році середній розмір оплати праці був невисоким, а у 2025 році очікується ще нижчим, якщо не буде підписано відповідний закон, який уже передано Президенту (ред. – законопроєкт №8222 підписаний Президентом 4 травня 2025 року).
Спікерка представила також проєкти нормативів фінансового, матеріального та кадрового забезпечення судів, розроблені робочою групою за участі представників судової системи, Ради суддів та Європейської комісії з питань ефективності правосуддя Ради Європи (CEPEJ). Зокрема, вона акцентувала на складності формування справедливої структури штатів, особливо для багатоскладових судів. Було піднято питання недостатності кадрового ресурсу у зв’язку зі зростанням обов’язків, зокрема в умовах війни, коли з’являються нові завдання без відповідного збільшення штату.
Окремо пані Ольга зупинилась на проблемах матеріально-технічного забезпечення, особливо в частині засобів інформатизації. Було наголошено на неможливості придбати якісну техніку в межах чинних обмежень вартості, встановлених постановами Кабінету Міністрів. ДСА неодноразово зверталася до Мінцифри з проханням переглянути ці обмеження, однак поки безрезультатно. У виступі також звучала критика щодо того, що в умовах скорочення стимулюючих виплат державним службовцям, відсутня можливість диференційованого преміювання працівників, які мають надмірне навантаження.
Голос «знизу» має стати потужним і системним
У своєму виступі Голова Ради суддів України Богдан Моніч подякував працівникам апаратів судів за їхню щоденну працю у складних умовах, назвавши її «роботою всупереч, а не завдяки». Він наголосив, що перший форум працівників апаратів став важливим майданчиком для донесення реального стану справ у судах — «голосом знизу», який має бути почутий на найвищому рівні.
Голова РСУ критично окреслив проблему непрозорого підходу до кадрових рішень і фінансування, зокрема, хаотичність у питаннях зміни підсудності, відрядження суддів і невизначеність для працівників апаратів судів із територій, де ведуться бойові дії. Він звернув увагу, що інститут переведення суддів фактично знищено, а практика річних відряджень створює нестабільність і накопичення проблем.
Він також засумнівався у реальності представлених цифр щодо рівня заробітної плати працівників апаратів і заявив, що ці дані не відповідають фактичному фінансовому становищу. «Ми читаємо звіти, де запитують лише голів апеляційних судів. А хто почув думку працівників місцевих судів? ВАПС має стати тією силою, яка змусить почути їх», — зазначив він.
Також Богдан Моніч звернув увагу на абсурдність ситуації з ТУ ДСА у регіонах, де фактично відсутні суди, а управління продовжує функціонувати. У питанні помічників суддів він закликав бути обачними: звільнення працівника означає втрату можливості поновити посаду через обмеження бюджетного фінансування.
Його виступ став відвертим закликом до системних змін — через відкритість, визнання реальних викликів та посилення ролі інституцій, які представляють інтереси апаратів судів.
Заступниця директора Департаменту представництва інтересів держави в судах Міністерства юстиції України Ольга Вакуленко виступила на Форумі як представниця установи, що активно взаємодіє з судовою системою.
У своєму виступі вона підкреслила, що виклики, з якими стикаються працівники апаратів судів, є спільними для всього державного сектору — це кадровий дефіцит, низькі зарплати, складність у мотивації персоналу. Вона наголосила, що в роботі її департаменту перебуває понад 3,5 тисячі справ, і аналогічні навантаження спостерігаються в юридичних службах багатьох державних органів.
«Ми, як користувачі судової системи, чітко бачимо ті ж самі проблеми — затримки, перенавантаження, нестачу персоналу. І водночас ми глибоко вдячні колегам із судів, які забезпечують функціонування правосуддя навіть у надскладних умовах», — зазначила спікерка.
Вона також акцентувала на важливості системної співпраці між виконавчою та судовою гілками влади, адже якість доступу до правосуддя, виконання судових рішень і тривалість процесів — це ключові показники, які впливають на міжнародну репутацію України, зокрема у межах євроінтеграційного процесу.
Наталія Шукліна, заступниця директора Національної школи суддів України, окреслила основні напрямки діяльності інституції та наголосила на викликах, що стоять перед системою суддівської освіти.
Вона зазначила, що хоча Національна школа суддів традиційно асоціюється з підготовкою суддів і прокурорів, насправді у 2024 році Школа готувала понад 22 600 працівників судів — представників 13 різних категорій. Це свідчить про широку сферу відповідальності установи та значну роль у функціонуванні судової системи.
Наталія Шукліна наголосила, що Школа має бути сучасною — її навчальні програми мають оновлюватися постійно, щосезону. Необхідно враховувати нові виклики, які постають перед Україною на шляху до членства в Європейському Союзі, та інтегрувати в навчальні курси актуальні теми.
Також вона підкреслила, що працівники апаратів судів не мають мовчати про проблеми, які виникають у системі правосуддя. За її словами, саме Всеукраїнська асоціація працівників судів є тією платформою, яка дозволяє доносити голос працівників до вищих щаблів влади.
«Слово працівників суду має бути почуте не тільки в судовій системі, а й у державі — на рівні Верховної Ради, на рівні глави нашої держави, Президента України, і всіх причетних до реалізації тих потреб, які виникають у судовій системі», — зазначила пані Наталія.
Після виступу Наталії Шукліної відбулося урочисте підписання меморандуму про співпрацю між Всеукраїнською асоціацією працівників судів та Національною школою суддів України.
Друга сесія Форуму була зосереджена на викликах судового адміністрування в спеціалізованих судах. Модерувала її Тетяна Кривонос, керівниця апарату Чернігівського апеляційного суду.
Вона наголосила: «Наші працівники — не ресурс, а капітал, який забезпечує роботу правосуддя».
У своєму виступі Тетяна поділилася реальними викликами, з якими стикаються суди на прикордонних територіях. Вона розповіла про досвід облаштування укриття в умовах воєнної загрози, акцентуючи на важливості базової безпеки для працівників і відвідувачів суду. На прикладі свого суду вона закликала колег серйозно поставитися до облаштування захисної інфраструктури — хоча б у вигляді надійного укриття з вентиляцією та кількома виходами.
Окрему увагу модераторка приділила темі безбар’єрності — як фізичної, так і психологічної. Вона наголосила, що після повернення захисників з війни судова система повинна бути готова до їх прийому і як працівників, і як учасників процесів. Ідеться не лише про технічні рішення, але й про психологічну адаптацію — і працівників, і користувачів правосуддя. Вона також озвучила ідею запровадження медичного страхування для державних службовців, зокрема в судах, що працюють у зоні бойових дій: «Ми маємо берегти свою команду — тих людей, які щодня здійснюють правосуддя поруч із суддями».
Юрій Федорович, керівник апарату Господарського суду Харківської області, поділився глибоко особистим і водночас системним досвідом кризового управління після надзвичайної ситуації.
Він розповів, що лише за день до офіційного призначення його на посаду керівника апарату, суд зазнав прямого влучання керованої авіаційної бомби ФАБ-500 — подія, яка повністю зруйнувала два суддівських кабінети та фактично зробила неможливою подальшу роботу апарату суду у фізичному приміщенні. Однак попри все — суд не припинив функціонування навіть у день трагедії.
Юрій поділився трьома основними блоками дій, які були реалізовані у відповідь на ситуацію: організаційні заходи, дії з фіксації пошкоджень та повторна організація роботи суду.
Першою і найнагальнішою проблемою після інциденту стало забезпечення охорони приміщення. Суд фактично був відкритим — усі двері вибиті, сейфи пошкоджені. Юрій наголосив, що тоді навколо суду зібралися сторонні особи, які вільно ходили по зруйнованому приміщенню, фотографували та навіть намагались винести документи. Щоб запобігти потенційним витокам інформації та збереженню судової таємниці, адміністрація терміново організувала периметр охорони спільно з ДСНС, поліцією та Службою судової охорони. Вхід дозволяли лише тим, хто міг підтвердити свою належність до апарату суду.
Другим важливим кроком стала оперативна комунікація з учасниками процесу. Завдяки тому, що суд активно веде свою Facebook-сторінку, має Telegram-бота та ефективно працює з локальними медіа, вже зранку наступного дня — 29 жовтня — були офіційно повідомлені всі учасники процесів про скасування засідань. Інформація поширювалася через усі наявні канали зв’язку, що дозволило мінімізувати хаос та зберегти довіру до інституції.
Виступ Юрія Федоровича — це яскравий приклад кризового менеджменту в судовій адміністрації в умовах війни. Він підкреслив, наскільки важливо мати налагоджені внутрішні процеси, прозору комунікацію і готовність швидко приймати рішення.
Далі продовжила обговорення Ганна Павлевська, керівниця апарату Південно-західного апеляційного господарського суду. Вона наголосила, що сам факт проведення Форуму — це крок, який увійде в історію. За її словами, настав час не просто говорити про проблеми апаратів судів, а чітко формулювати запити і доносити їх до тих, хто ухвалює рішення.
Пані Ганна акцентувала увагу на тому, що апарат суду — це не лише помічники й секретарі, а й цілі відділи: кадри, фінанси, статистика, аналітика, IT. І в кожному з них працюють фахівці, без яких неможливе функціонування правосуддя. Особливої уваги, за її словами, потребує ситуація з відділами статистики, на які покладаються дедалі вищі вимоги, але водночас — брак ресурсів і підтримки.
Ганна Павлевська також поділилася результатами аналізу структури апаратів судів, який демонструє, що 60–70% посад — це державна служба. Саме на цих посадах спостерігається найвищий рівень плинності кадрів і кадрового дефіциту. Вона підкреслила, що ця проблема вже давно вийшла за межі окремих установ і набула системного масштабу. «Про це вже недостатньо просто говорити — треба діяти, інакше завтра просто нікому буде реалізовувати реформи», — резюмувала пані Ганна.
Ми всі рівні у викликах — і лише єдність дасть силу рухатися вперед
Під час свого емоційного й щирого виступу Ольга Пасічник, керівниця апарату Одеського окружного адміністративного суду, назвала свою презентацію символічно — «Супергерої під пресом навантажень». Вона наголосила, що проблеми, з якими стикаються адміністративні суди, такі ж самі, як і в місцевих, господарських та апеляційних: низькі зарплати, зростаюче навантаження, кадрова плинність. Якщо раніше працювати в адміністративному суді вважалося престижним, то зараз, за її словами, ситуація вирівнялася — «ми всі рівні: і в труднощах, і в надіях».
Ольга акцентувала на важливості єдності та співпраці між ДСА, ВРП, Радою суддів, замість перекладання відповідальності. Вона наголосила, що немає сенсу чекати зверху «доброго дядька», а потрібно діяти разом — обмінюватися думками, шукати шляхи виходу з кризи спільно. Водночас вона окреслила дуже конкретну ідею: спрощений доступ до суддівської посади для досвідчених помічників суддів, які роками працюють у судах.
«Якщо ти сім років був помічником, чому маєш проходити тортурний конкурс на рівні з тими, хто ніколи в суді не працював?», — звернулася вона до колег. Такий крок, на її переконання, став би не лише визнанням важливої ролі працівників апарату, а й сильною мотивацією залишатися в системі.
Цифровізація правосуддя відкриває нові можливості, але посилює виклики для апаратів судів
Під час виступу Сергій Пашковський, керівник апарату Восьмого апеляційного адміністративного суду, окреслив ключові виклики, з якими стикаються апарати судів на тлі цифрової трансформації. Зокрема, він акцентував на поєднанні кількох кризових факторів: зростаючого навантаження, нестабільного фінансування, кадрового дефіциту та відсутності мотивації через низьку оплату праці.
Особливу увагу було приділено питанню цифровізації адміністративної юстиції. Саме ця ланка стала першою, де повноцінно запрацював електронний кабінет, і вже зараз 80% апеляційних скарг надходять через систему електронного суду. Водночас спікер звернув увагу на технічні й кадрові проблеми, пов’язані з цим переходом: системні збої, недостатність ІТ-фахівців, надмірне навантаження на наявний персонал. Зокрема, у 2024 році Восьмий ААС певний час функціонував із лише одним ІТ-працівником.
Серед позитивних тенденцій — зростання кількості справ, розглянутих в електронному форматі (20% за рік), що дозволяє заощаджувати ресурси, зокрема поштові видатки. Однак повноцінна цифровізація вимагає належного технічного забезпечення, людського ресурсу й, насамперед, гідної оплати праці. Саме тому, за словами спікера, судова спільнота з нетерпінням очікує на ухвалення законопроєкту №8222, який має покращити фінансове становище працівників апарату, зокрема й у сфері ІТ (ред. – законопроєкт №8222 підписаний Президентом 4 травня 2025 року).
Впровадження стандартизованих процесів та процедур у судах
Остання сесія Форуму була зосереджена на інтеграції стандартизованих процесів та процедур у судах, які розробляє Всеукраїнська асоціація працівників судів.
У своєму виступі Наталя Король акцентувала увагу на темі, яка з роками тільки посилює свою актуальність — підтримка вразливих користувачів судових послуг. За її словами, хоча тема вразливості вже давно обговорюється, справжнє системне впровадження відповідних практик лише набирає обертів.
Вона розповіла про ініціативи, що реалізуються за підтримки Проєкту ЄС «Право-Justice» в межах проєкту «Перезавантаження доступу до правосуддя через модельні рішення». Одним із ключових результатів є розробка стандартизованої операційної процедури (СОП) — алгоритму взаємодії з вразливими категоріями відвідувачів суду. «Це – спроба уніфікувати апробовані модельні рішення і зробити їх обов’язковою практикою для всіх судів, незалежно від юрисдикції», — зазначила вона.
Наталя окремо виділила три моделі, які можуть застосовуватись у судах:
За словами пані Наталі, важливо не лише мати канали інформування, а й забезпечити якісну, зрозумілу та системну подачу інформації — адже відсутність або нестача інформації є повторною віктимізацією, що підкреслено навіть у Директиві ЄС про права потерпілих.
Окремо вона наголосила на необхідності психологічної підтримки не лише для відвідувачів, а й для самих працівників суду: «Ми вже самі часто вразливіші, ніж ті, хто до нас приходить».
Її виступ — це заклик до системного підходу, фахового навчання персоналу, підтримки через волонтерство і, головне, створення сталої моделі турботи та підтримки, яка стане частиною щоденної судової практики.
Ірина Доценко, медіаторка, тренерка Української академії медіації, під час свого виступу розпочала з короткого огляду медіації як ефективного інструменту управління конфліктами.
У своєму виступі вона презентувала дані анонімного опитування працівників судової системи, сприйняття конфліктів у колективах судів. Участь в опитуванні взяли представники місцевих, апеляційних, а також Верховного та спеціалізованих судів. Більшість відповідей надійшла саме з місцевих судів.
Серед основних тез:
Ірина акцентувала, що більшість колективів намагаються вирішувати конфлікти самостійно, але нерідко роблять це неефективно. І саме тут медіація може стати корисним інструментом — вона допомагає конструктивно проговорити проблему, побачити потреби один одного, налагодити комунікацію, а не лише «загасити» конфлікт.
«Важливо не уникати конфліктів, а вчитися ефективно їх проживати. Це не лише про роботу, а й про збереження людського ресурсу та емоційного добробуту в команді», — підкреслила спікерка.
Використання штучного інтелекту в судовому адміністрування: досвід ВАКС
Завершив Форум виступ Богдан Крикливенко, презентував перший в Україні нормативний документ, що регулює застосування інструментів штучного інтелекту (ШІ) в судовій установі. Засади використання ШІ, затверджені наприкінці 2024 року, стали відповіддю на виклики диджиталізації та нестачі ресурсів.
Спікер наголосив, що використання ШІ не замінює людський інтелект і не може впливати на здійснення правосуддя — лише допомагає оптимізувати службову діяльність.
Працівникам апарату ВАКС дозволено використовувати ШІ для:
Водночас документ містить чіткі обмеження:
Окремий акцент — на підготовці персоналу: ВАКС проводить періодичне навчання працівників і суддів щодо грамотного, безпечного та етичного використання ШІ в роботі.
Пан Богдан підсумував, що ці засади — перший крок до системного і свідомого впровадження технологій в адміністративну частину роботи суду, і закликав колег із судової системи долучатися до цього процесу відповідально й стратегічно.
Форум став першим кроком до відкритого діалогу, заснованого на професійному досвіді, взаємній підтримці й спільному баченні змін.
Подія організована ГО «Всеукраїнська асоціація працівників судів» у межах гранту, наданого Проєктом ЄС «Право-Justice», що імплементується Expertise France. Її зміст є виключною відповідальністю ГО «Всеукраїнська асоціація працівників судів» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу
