Під час CourtUP: І Щорічної конференції судового адміністрування, яка відбулася напередодні Дня працівників суду — 12 грудня 2025 року, представники судової системи обговорили ключові аспекти ефективного судового адміністрування, оптимізації навантаження, кадрових потреб та сучасних підходів до організації роботи судів, а також цифрові рішення, що підтримують доступ до правосуддя та щоденну роботу судів.

Організатори зауважили, що позиціонують Конференцію, як майбутню щорічну платформу для професійного діалогу. У вступному слові Наталя Король, Голова Всеукраїнської асоціації працівників судів, керівниця апарату Вінницького апеляційного суду, відзначила високий рівень залученості учасників, підкресливши, що попри складні обставини та щільні графіки, представники судової системи та експертного середовища знайшли можливість долучитися до обговорення.

До привітального слова також приєдналась Анна Адамська-Галлант, суддя Європейського суду з прав людини. Вона зосередила увагу на важливості довгострокових змін у судовій системі України, підкресливши, що її робота в межах проєктів була спрямована не лише на короткострокові результати, а на створення сталих ініціатив. Вона акцентувала на розвитку мережі однодумців, які здатні впроваджувати та поширювати кращі практики судового адміністрування, зокрема через ініціативу модельних судів.

Пані Анна також відзначила роль лідерства та професійної спільноти у формуванні таких змін, згадавши про передумови створення Всеукраїнської асоціації працівників судів. Окремо вона наголосила на значенні працівників апарату судів у забезпеченні ефективного правосуддя та реалізації стандартів, закріплених у європейських правових інструментах.

Ефективність правосуддя та управління ресурсами

Під час першої панелі — «Ефективність правосуддя через якісне судове адміністрування: навантаження, стандарти та управління ресурсами» — обговорили проблеми збереження кадрового потенціалу, створення привабливих і конкурентних умов праці в апаратах судів. Також порушили питання стратегічних орієнтирів сучасного судового адміністрування в контексті євроінтеграції, сталості та професійності команд як ключових умов ефективної роботи судів, упровадження єдиних правил розрахунку кадрових потреб, фінансування та матеріально-технічного забезпечення судів.

Доповідач Богдан Крикливенко, член Правління Всеукраїнської асоціації працівників судів, керівник апарату Вищого антикорупційного суду, підкреслив важливість участі представників різних гілок влади та інституцій — зокрема Вищої ради правосуддя, парламенту, суддівського самоврядування та міжнародних проєктів — у напрацюванні комплексних рішень для системи правосуддя.

Окрему увагу було приділено впровадженню єдиних підходів до визначення кадрових потреб і ресурсного забезпечення судів. За словами спікера, розроблені нормативи покликані дати обґрунтовані відповіді щодо необхідного обсягу фінансування, кількості персоналу та оптимізації процесів, що має стати важливим інструментом у діалозі з державними органами: «Оці нормативи є спроба відповісти на питання, чого стільки і в якому об’ємі нам потрібно».

Виступаючи під час дискусії, член Вищої ради правосуддя Олександр Сасевич зазначив, що судове рішення є завершальним етапом здійснення правосуддя, однак діяльність суду загалом спрямована на кожного громадянина, який звертається до суду. Від того, як вибудовується комунікація людини з працівниками апаратів судів, залежить довіра до судової влади в цілому. Відповідаючи на запитання щодо унормування кадрового, фінансового та матеріально-технічного забезпечення судів, суддя повідомив, що у жовтні поточного року Вища рада правосуддя ухвалила нормативи кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення судів, методику розрахунку чисельності суддів судів першої та апеляційної інстанцій, а також методику розрахунку прогнозованої кількості справ цих судів. Орієнтація на зазначені нормативи забезпечує прозорість кадрового, фінансового та матеріально-технічного забезпечення судів і дає змогу формувати бюджетні запити на основі чітких критеріїв.

Водночас робота над нормативами триває, оскільки до Вищої ради правосуддя надійшли вже понад 20 звернень від судів із зауваженнями щодо окремих посад, матеріального забезпечення та інших питань. Пропозиції судів знаходяться на опрацюванні.

Олександр Сасевич також зазначив, що над нормативами працює створена у ВРП робоча група, до складу якої входять представники Ради суддів України, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Верховного Суду та Європейської комісії з питань ефективності правосуддя Ради Європи (CEPEJ), яка підтвердила релевантність формул розрахунку середніх витрат часу на розгляд судових справ для визначення коефіцієнта навантаження суддів. ВРП прагне максимально врахувати європейські стандарти. Крім того, ухвалення цих нормативів є одним із показників виконання заходів Дорожньої карти з питань верховенства права на шляху до членства України в Європейському Союзі та Плану Ukraine Facility, що сприяє виконанню міжнародних зобов’язань України та підвищенню довіри до судової системи.

У свою чергу, Богдан Крикливенко, наголосив, що створення нормативних документів «з нуля» є значно складнішим процесом, ніж їх подальше доопрацювання, та відзначив внесок фахівців, які були залучені до цієї роботи на різних етапах.

У своєму виступі представник парламентського комітету детальніше зупинився на ролі судового адміністрування у формуванні довіри до судової системи. Роман Бабій, голова підкомітету з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини та альтернативного розв’язання спорів Комітету Верховної Ради України з питань правової політики,  підкреслив, що сприйняття суду громадянами формується значно раніше, ніж ухвалюється рішення у справі, — через організацію процесів, якість сервісу, зручність доступу та комунікацію з працівниками апарату. Саме ці, на перший погляд, «непомітні» елементи визначають загальне враження від правосуддя та впливають на рівень довіри.

Окремо спікер наголосив на системних проблемах кадрового забезпечення та оплати праці працівників апаратів судів. Він детально відзначив стан законодавчих ініціатив у цій сфері, зокрема законопроєкту, що передбачає зміну підходів до визначення заробітної плати та її прив’язку до суддівської винагороди. Водночас було відзначено, що реалізація таких змін напряму залежить від фінансових можливостей держави, що суттєво ускладнює їх просування в умовах воєнного часу.

«Рівень заробітної плати працівників апаратів, на превеликий жаль, програє навіть іншим сферам державної служби. І це неправильно — ця робота має бути конкурентоспроможною і мати належні гарантії», — зауважив Роман Бабій.

Також пролунали ідеї щодо оптимізації кадрових процесів, зокрема створення гнучких механізмів використання помічників суддів для ефективнішого розподілу навантаження та збереження професійних кадрів у системі.

Продовжуючи обговорення Богдан Крикливенко описав «життєвий цикл» судової справи, який охоплює кілька етапів — від подання документів і комунікації з апаратом суду до розгляду справи та подальшого супроводу після винесення рішення: «Життя судової справи розпочинається не в руках судді — воно починається з того, як людина подала документи і як її там зустріли».

Доповідач наголосив, що ключову роль у цьому процесі відіграють саме працівники апарату суду, оскільки перший контакт громадянина із судовою системою відбувається саме через них. Водночас він звернув увагу на побутові та організаційні виклики, які впливають на якість цього досвіду, а також на важливість коректної комунікації та умов роботи. Окремо було порушено питання вимірювання довіри до суду, зокрема різниці між сприйняттям через медіа та реальним досвідом громадян, які безпосередньо взаємодіють із судами.

Богдан Крикливенко також озвучив ідею створення консультативного майданчика при органах суддівського врядування, який би забезпечив інституційне представництво позиції працівників апаратів. За його словами, такий формат дозволив би налагодити системний діалог і посилити вплив професійної спільноти на прийняття рішень.

Він підкреслив, що голос працівників апаратів має бути більш чутним і структурованим, зокрема через професійні об’єднання, а також подякував учасникам за готовність до відкритої розмови та обміну ідеями.

У своєму виступі Богдан Моніч, Голова ради суддів України, зосередився на впровадженні нормативів кадрового забезпечення та їх практичному значенні для судової системи. Він зазначив, що після їх затвердження розпочався етап обговорення та отримання зворотного зв’язку від судів, при цьому найбільше зауважень надходить від тих установ, які потенційно підпадають під зменшення кількості суддів. Спікер підкреслив, що йдеться про прогнозні показники, які можуть коригуватися, однак сам підхід до планування має змінитися: «Це не формальна подія, це фундаментальний інструмент, який дозволить змінити підходи до управління людськими ресурсами».

Водночас голова ради суддів, звернув увагу на проблему нерівномірного навантаження між судами та необхідність оптимізації судової мережі, яка, за його словами, давно назріла, але досі не має достатньої політичної підтримки. Окремо наголошувалося, що скорочення не повинні стосуватися працюючих суддів, однак у перспективі система має стати більш збалансованою з точки зору ресурсів.

Окремий блок його виступу був присвячений питанням оплати праці та кадрової політики. Спікер відзначив позитивні зрушення у підвищенні заробітних плат, водночас звернувши увагу на ризики, пов’язані з необхідністю повторної класифікації посад і можливими затримками у впровадженні нових окладів.

Також було порушено питання ефективності використання бюджетних коштів у системі правосуддя та необхідності більш системного підходу до фінансування. Наприкінці спікер підкреслив важливість подальшого розвитку цифровізації судової системи як одного з ключових напрямів реформ.

На підходах Європейського Союзу до формування нормативів, зокрема на принципі субсидіарності, зосередилася у своєму виступі Світлана Майструк, головна національна експертка з питань модернізації судів, компонент «Судова реформа». Вона звернула увагу, що рішення мають прийматися на рівні, найближчому до їх імплементації, з урахуванням контексту кожної країни.

Окремо Світлана Майструк звернулася до міжнародного досвіду, зазначивши, що Україна вже досліджувала підходи таких країн, як Фінляндія, Литва, Нідерланди, Франція та Португалія, а також працювала над розробкою нормативів спільно з Державною судовою адміністрацією.

За її словами, підходи до визначення навантаження та організації роботи судів у різних країнах відрізняються. Зокрема, у Литві найменший суд налічує 22 судді, а частину неспірних справ можуть розглядати параюристи. Значна частина процесів у європейських країнах уже переведена в онлайн-формат: «У Литві цивільних справ до 90% розглядаються онлайн, з кримінальних — десь близько 60%».

Вона також наголосила на важливості цифровізації та матеріально-технічного забезпечення судів, зазначивши, що в країнах ЄС техніку регулярно оновлюють: «Існує каталог техніки, і він оновлюється кожні 3–5 років».

Водночас пані Світлана звернула увагу на ризики впровадження нормативів без урахування реального навантаження, зокрема можливе скорочення працівників апаратів судів і, як наслідок, збільшення навантаження на тих, хто залишиться.

«Якщо не буде здійснена оптимізація і не буде вирівняне навантаження, то говорити про ефективне впровадження нормативів дійсно складно», — зазначила експертка.

У своєму виступі Алла Шевченко, членкиня Правління Всеукраїнської асоціації працівників судів, керівниця апарату Зарічного районного суду м. Суми, акцентувала увагу на проблемах людського капіталу в судах першої інстанції, підкресливши, що саме ці працівники забезпечують щоденне функціонування системи.

Вона наголосила, що ключовою проблемою залишається низький рівень оплати праці, який не дозволяє забезпечити базові потреби та призводить до постійної втрати кадрів. За її словами, робота в судах першої інстанції часто сприймається лише як старт кар’єри, після чого люди залишають систему. «Якщо ми не можемо задовольнити базові потреби, ми і надалі будемо втрачати своїх людей», — зауважила пані Алла.

Спікерка також звернула увагу на дисбаланс в оплаті праці, зокрема ІТ-фахівців та працівників кадрових підрозділів, підкресливши, що саме вони мають забезпечувати цифровізацію, однак рівень їхньої заробітної плати залишається критично низьким.

Вона також підняла питання надмірного навантаження як ще однієї причини звільнень та навела приклади, коли співробітники переходять до інших судів із тією ж оплатою, але з меншим навантаженням і можливістю працювати в нормальному режимі: «Коли в одному суді людина обробляє 20–30 документів, а в іншому — сотню-дві, і за це немає жодних бонусів — це несправедливо». За її словами, критичною проблемою залишається брак суддів у судах першої інстанції, що ще більше посилює навантаження на наявних працівників і може погіршитися через перехід суддів до апеляційних інстанцій.

На завершення спікерка закликала звернути особливу увагу на стан судів першої інстанції, адже саме вони формують перше враження громадян про судову систему. «Рятуйте суди першої інстанції, рятуйте тих, хто формує перше враження про суд», — наголосила Алла Шевченко.

Цифровізація та IT-рішення для судів

Під час другої панелі — «Цифровізація та судове адміністрування: сучасні IT-рішення для підвищення ефективності правосуддя» — обговорили шляхи оптимізації процесів і зменшення навантаження на працівників апаратів судів, практичні інструменти для щоденної роботи судів та підтримки реформ, а також роль цифрових рішень у забезпеченні доступу до правосуддя в умовах війни. Окрему увагу приділили питанням міжвідомчої координації та ролі Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя, Державної судової адміністрації України, Міністерства цифрової трансформації та інших органів державної влади у процесі цифровізації правосуддя.

Голова Всеукраїнської асоціації працівників судів окреслила масштаб і підхід організації, підкресливши фокус на якості та ролі місцевих судів. «Наша Асоціація не така вже й маленька… але ми за якість, а не за кількість», — зазначила Наталя Король. Вона також відзначила відновлення освітніх ініціатив і важливість живої взаємодії між працівниками судів. Окремо спікерка представила практичні результати роботи та звернула увагу на проблеми внутрішньої комунікації: «В судах насправді дуже багато конфліктів… і налагоджувати комунікацію між ними не завжди просто».

У свою чергу Леонід Сапельніков, заступник Голови Державної судової адміністрації України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, зосередився на практичному вимірі цифровізації, зауваживши, що, попри досягнутий рівень, її реалізація виявилася більш формальною, ніж очікувалося. Він підкреслив, що функціонально система працює, однак супроводжується технічними труднощами, які залишаються відчутними для користувачів: «Це більше про форму, не так, як нам хотілося… але функціонально воно працює».

Окрему увагу він приділив удосконаленню ключових інструментів, зокрема електронного кабінету, який після тривалого технічного доопрацювання став стабільнішим, а також окреслив подальші кроки щодо розвитку відеоконференцзв’язку та інших цифрових модулів.

Спікер також зупинився на концепції електронної системи, у межах якої підготовлено функціональні вимоги до низки модулів, включно з електронним документообігом, реєстрами та суддівським досьє, визначивши ключовими орієнтирами швидкість, ефективність, зручність і прозорість.

Значний блок його виступу стосувався ресурсного забезпечення: було відзначено бюджетні можливості та потенційне залучення донорської підтримки, а також вже досягнуті результати, зокрема впровадження електронних виконавчих документів, які можна подавати онлайн.

Леонід Сапельніков також зупинився на темі впровадження штучного інтелекту в судовій системі та розповів про перші практичні кроки в цьому напрямі. Йдеться, зокрема, про спільний проєкт із Мінцифрою, який передбачає експериментальне використання ШІ для підготовки проєктів судових рішень у окремих категоріях справ.

«Ми хочемо пробувати написання проєктів судових рішень за допомогою штучного інтелекту», — зауважив експерт.

На застарілість окремих цифрових інструментів судової системи звернув увагу Роман Радейко, CEO OnlineLawSchool, зокрема, реєстр судових рішень, який тривалий час не оновлювався та поступається за зручністю сучасним аналітичним платформам. Експерт підкреслив, що комерційні сервіси значно ефективніше забезпечують пошук і структурування інформації, водночас відзначив позитивні кроки у напрямі цифровізації правових позицій.

Окремий акцент він зробив на потенціалі штучного інтелекту для аналізу судової практики, зокрема в частині роботи з деперсоналізованими даними. Водночас спікер застеріг, що навіть за формальної анонімізації існують ризики ідентифікації осіб через непрямі дані, що створює додаткові виклики для безпеки інформації.

Аналізуючи практичні кейси, він зауважив, що використання штучного інтелекту вже приносить певну користь, наприклад, у технічному редагуванні текстів. Водночас було підкреслено ризики зловживань, коли сторони процесу можуть маніпулювати, посилаючись на ШІ або створюючи недостовірні матеріали, що ускладнює роботу суддів.

Значну увагу спікер приділив необхідності системного навчання як працівників апаратів судів, так і суддів щодо використання та виявлення штучного інтелекту. Він зазначив, що без належних знань і навичок це створюватиме додаткове навантаження, зокрема через потребу перевіряти достовірність матеріалів вручну, а також відзначив доцільність застосування санкцій за маніпулятивне використання таких технологій.

У 2024 році було напрацьовано концепцію та технічні вимоги до ключових модулів електронного суду, зазначив член ВРП, Голова Постійної комісії Вищої ради правосуддя з питань Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Роман Маселко.

За його словами, одним із ключових модулів є електронний документообіг, який потребує докорінного оновлення та інтеграції в систему електронного суду з урахуванням потреб як судів, так і зовнішніх користувачів. Також передбачено впровадження модулів для забезпечення потреб Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зокрема суддівського досьє та модулів, які забезпечать проведення конкурсних процедур.

Роман Маселко нагадав, що відповідно до вимог щодо вступу до Європейського Союзу Україна має здійснити цифровізацію виконавчого провадження. Він зазначив, що запуск цих модулів був запланований на 2025 рік, однак через припинення діяльності ключового донора реалізувати плани не вдалося. Наразі за сприяння ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив» вдалося залучити міжнародного донора — Шведське агентство з питань міжнародної співпраці та розвитку (SIDA), підтримка якого дає змогу повністю профінансувати впровадження всіх модулів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Залучена команда фахівців аналізує попередні технічні напрацювання, доопрацьовує їх за потреби та готується до проведення максимально прозорих тендерів для залучення найкращих розробників.

Спікер наголосив, що систему необхідно оновити й удосконалити, щоб вона відповідала сучасним потребам і запитам судів та суттєво оптимізувала їхню роботу. Він підкреслив, що цифровізація — це не лише вимога часу, а насамперед інструмент забезпечення доступу до правосуддя, особливо в умовах війни. Крім того, цифровізація судових процедур дає змогу значно зменшити корупційні ризики та оптимізувати роботу суддів і працівників апаратів судів, зменшуючи обсяг ручної роботи, яка негативно впливає на продуктивність.

Окремо він акцентував увагу на потребі істотної модернізації або повної заміни програмного забезпечення та закупівлі нового обладнання для забезпечення відеоконференцзв’язку, оскільки останнім часом фіксуються випадки зривів дистанційних судових засідань. Це пов’язано не лише з перебоями електропостачання, а й із надмірним навантаженням та застарілістю програмного й апаратного забезпечення.

Також пан Роман відзначив титанічну й складну роботу працівників апаратів судів у нинішніх умовах, подякував їм та наголосив, що без їхньої праці здійснення правосуддя було б неможливим: «Саме працівники апаратів судів першими тестують і застосовують нові цифрові технології, які згодом використовують судді».

Спікерка Карина Асланян, керівниця напряму «Верховенства права» Лабораторії законодавчих ініціатив звернула увагу на дві речі — можливості реформування та результати досліджень, зокрема у частині цифровізації.

Говорячи про цифровізацію, вона пояснила, що «план А» передбачає фінансування за участі міжнародного донора — уряду Швеції через (SIDA). За її словами, відповідний проєкт уже закладений у ключових державних документах і має чіткі строки реалізації — до кінця 2027 року. При цьому вона підкреслила, що мова не про старт з нуля, а про продовження роботи на основі вже підготовлених напрацювань.

Вона також звернула увагу, що йдеться про масштабну єдину систему, яка об’єднає різні інституції судової влади, зокрема суди, ВРП, ВККС і Верховний Суд, із урахуванням їхньої специфіки. За її словами, цей процес уже фактично розпочався, зокрема через підготовку технічних вимог і запуск відповідного проєкту.

Окремо експертка пояснила, як саме формуються такі проєкти — через дослідження, опитування і звіти, до яких долучаються працівники системи. Вона анонсувала підготовку «Білої книги», своєрідної дорожньої карти, яка міститиме різні варіанти вирішення проблем, і підкреслила, що важливо врахувати позицію самих працівників судів, зокрема щодо питань статусу та оплати праці.

Говорячи про цифровізацію, Юрій Федорович, керівник апарату Господарського суду Харківської області, підтримав тезу, що вона вже відбулася, але наголосив: у центрі все одно залишаються люди. За його словами, цифрові інструменти мають насамперед спрощувати роботу суддів і розширювати доступ до правосуддя, а не існувати самі по собі.

Як приклад він навів досвід свого суду, де під час воєнного стану протестували дистанційний формат роботи. Це дозволило перевести документи в електронний вигляд і працювати з ними значно швидше, у тому числі із залученням інструментів штучного інтелекту.

Також пан Юрій звернув увагу на реальне використання ШІ в роботі. За його словами, працівники вже комбінують різні сервіси для аналізу та підготовки документів. Водночас він підкреслив, що навіть із появою внутрішніх рішень повністю відмовитися від зовнішніх інструментів не вдасться.

Спікер також зазначив, що навіть найсучасніші цифрові рішення працюють лише тоді, коли є готовність людей їх приймати та щоденно з ними працювати. Він дав зрозуміти, що цифровізація — це не питання майбутнього, а щоденна практика з якою судова система вчиться працювати в реальному часі.

Також у межах події були презентовані відео «Історії успіху модельних судів» та вручені відзнаки судам, які впроваджують модельні рішення.

Подія організовується ГО «Всеукраїнська асоціація працівників судів» у межах гранту, наданого Проєктом ЄС «Право-Justice», що імплементується Expertise France. Її зміст є виключною відповідальністю ГО «Всеукраїнська асоціація працівників судів» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.